...
Реєструйся

Українська подоба капіталізму: життя в економ-варіанті


Нині навіть найаполітичнішому обивателеві зрозуміло, що наша країна постійно вибирає гірші моделі економічного розвитку: спочатку ми пережили незрілий соціалізм із зрівнялівкою, а тепер не можемо зжити «дикий» капіталізм. Тож багато хто переймається запитанням, чи підходить нам узагалі вільний ринок? Можливо, нам у черговий раз необхідно створювати якусь «нову» систему організації господарського життя суспільства? Відомий інвестор Джордж Сорос визнає, що капіталізм має недоліки і вади, але нічого кращого світ не вигадав. Але світ, утім, схильний до «імпровізацій» на цю тему.

Наш співрозмовник — доктор соціологічних наук, старший науковий працівник, в.о. завідувача відділу економічної соціології Інституту соціології НАНУ Тетяна ПЕТРУШИНА.

Наше суспільство: криза і розшарування

— Глобальна фінансово-економічна криза посилила інтерес до питань про суть, можливості та майбутнє капіталізму. В 2009 році міжнародна соціологічна компанія GlobeScan, на замовлення найбільшої міжнародної радіостанції Бі-бі-сі World Service, провела опитування дорослого населення 27 країн усіх регіонів світу (усього було опитано 29033 особи, у тому числі 1010 осіб в Україні) на тему «Масове невдоволення капіталізмом — двадцять років після падіння Берлінської стіни». Прибічники тези про те, що капіталізм не виправдав очікувань на пострадянському просторі, причинами цього вважають від початку завищені очікування суспільства, психологічну неготовність людей до економічної нерівності та відсутність державного захисту, а також вибір гіршого різновиду капіталізму.
Противники тези про неефективність капіталізму на пострадянському просторі невдоволеність досягнутими результатами пов’язують насамперед із суб’єктивним чинником — підпорядкуванням використовуваних механізмів ринкових реформ особистим інтересам політиків, олігархів, чиновників. Успіх же капіталізму вони вбачають у трансформації свідомості громадян.

Безперечно, про успіхи чи неуспіхи капіталізму необхідно судити за людьми. Проект «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін», реалізовуваний із 1994 року Інститутом соціології НАНУ, дає змогу відстежувати основні тенденції соціальних змін. У квітні цього року Інститут провів чергове моніторингове дослідження «Українське суспільство-2010» (вибіркова сукупність, яка репрезентує доросле населення України, склала 1800 осіб). Воно дає відповіді на запитання про сприйняття українськими громадянами економічної ситуації в країні, про їхні ціннісні орієнтації та соціальні фобії.

— Як жителі України оцінюють економічне становище в країні? Наскільки сильно вони відчувають вплив глобальної фінансово-економічної кризи?

— 2010 року ми зафіксували зниження оцінок громадянами України економічної ситуації в країні порівняно з докризовим 2008 роком із 3 до 2,5 бала за 11-бальною шкалою (від «0» — дуже погана ситуація до «10» — дуже хороша). Як дуже погану її оцінили 19% населення, як погану (від «1» до «3») — 55,9%.

Сьогоднішня криза відчутно позначилася на житті переважної більшості населення: дуже істотно вона торкнулася 60,8% населення, катастрофічно — 18,6%. Легкою мірою її відчули 15,8% українських громадян. Двоє з трьох жителів України (64,9%) змушені скорочувати покупки одягу, взуття та інших речей, кожен другий (51,4%) — харчів. Сім’ї майже кожного третього опитаного (27,4%) зіткнулися з невиплатою заробітної плати, кожного п’ятого (19,2%) — зі звільненням з роботи.

Більш жорстко криза далася взнаки на Сході та Півдні країни: досить сильно і катастрофічно її відчувають у цих регіонах, відповідно, 83,5 і 82,4% жителів. Для порівняння: у Центрі вплив кризи як катастрофічний і дуже істотний оцінили 77,4%, а на Заході — 73,1% респондентів. Водночас слід зазначити, що порівняно з квітнем минулого року інтенсивність прояву низки негативних кризових явищ дещо зменшилася. Так, кількість жителів, сім’ї яких зіткнулися з невиплатою або виплатою не в повному обсязі заробітної плати, пенсій, скоротилася з 32,2 до 27,4%, зі зниженням якості надаваних комунальних послуг — із 19,4 до 12,2%, із труднощами повернення взятих у банках кредитів — із 17,6 до 13,3%.

— А як люди оцінюють сьогодні можливості працевлаштування?

— Ситуація на ринку праці помітно погіршилася. Складнощі працевлаштування відповідно до наявної кваліфікації і з достатнім заробітком у своєму населеному пункті відчувають 80,9% наших громадян, а з достатньою оплатою, але не за кваліфікацією — 72,4%. На будь-яку роботу складно влаштуватися 57,4% громадян! Як наслідок, більше половини опитаних (59,1%, що на 20% більше, ніж 2008 року) вказали погіршення матеріальних умов своєї сім’ї.

— Рівень життя українців дуже низький, проте на наших дорогах найдорожчі іномарки…

— На перший погляд ситуація виглядає парадоксально. Ми бачимо шикарні іномарки в столиці і великих містах, а також дорогі бутики та інші атрибути цивілізації. Але, по-перше, в Києві зосереджені колосальні фінансові та адміністративні ресурси, а отже, й відповідні купівельні можливості. Проте для оцінювання рівня життя треба дивитися не на загальну кількість машин у місті і не на середнє їх число, що припадає на одного жителя, а пошукати статистику, яка розкрила б реальний розподіл цих благ між різними групами населення: скільки (і якого класу) машин припадає на сім’ї багатих і дуже забезпечених людей, а скільки на тих, хто має звичайні доходи (середню заробітну плату, пенсію). По-друге, судити про реальний рівень життя українських громадян необхідно не за жителями столиці, котра має свою специфіку, а за більшістю населення всіх регіонів України і розуміти, що «вітринне», «демонстративне» споживання і реальне споживання більшості — це речі різні.

Ми маємо справу із занадто глибоким розшаруванням суспільства, аморальним за своєю суттю і, до речі, неприйнятним для розвинених країн. Судіть самі. За даними нашого опитування, 5,5% жителів України іноді злидарюють і голодують. Трохи більше ніж третині (36,6%) населення вистачає грошей лише на харчі, 38,2% — у цілому на проживання і тільки кожному шостому (16,0%) доходів вистачає на все необхідне, крім заощаджень. Тобто переважна більшість (96,5%) усі наявні кошти використовує для виживання, люди просто не мають можливості робити заощадження. Ні в чому не відчувають скрути 0,2% громадян! І далі: чверть населення (23,7%) не має можливості купувати необхідний одяг, третина (32,5%) — купувати найнеобхідніші харчі, половина (49,9%) — харчуватися відповідно до своїх смаків.

Ми та «інший світ»

— І чия тут «провина» — фінансово-економічної кризи чи нашого суто українського «дикого» капіталізму?

— Криза лише загострює наявні проблеми, причини треба шукати глибше. На відміну від наших політиків, які публічно звинувачують одне одного у різних шахрайствах, у непривабливих схемах приватизації колишньої державної власності, у зловживанні владою в інтересах особистого, кланового збагачення тощо, прості люди оцінюють те, що відбувається, як правило, за тим, як їм живеться сьогодні, як вони сприймають свої життєві шанси, можливості задовольнити необхідні потреби.

Дуже цікаві дані отримано при опитуванні «Масове невдоволення капіталізмом…», проведеному на замовлення
BBC World Service торік. Більш як половина наших співгромадян (55%) вважають, що капіталізм має певні проблеми, але їх можна вирішувати шляхом подальшого регулювання та реформування. Майже
третина (31%) згодні з твердженням про необхідність іншої економічної системи, оскільки вільний ринковий капіталізм тріщить остаточно, і тільки 6% відзначили, що нинішня капіталістична система працює добре, а посилення регулювання тільки знизить її ефективність.

Ці цифри практично повністю відповідають даним нашого моніторингу, згідно з яким майже половина населення (48,9%) віддає перевагу економічному розвитку країни на паритетних засадах державного управління та ринкових методів, третина (31,9%) — на основі державної власності і тільки 5,4% громадян виступають виключно за ринкове регулювання.

— Виходить, що люди чекають від держави більш активної участі в управлінні країною. Здавалося б, той час, коли в усьому можна було сподіватися на державу, вже минув. Чи в наших людей досі спрацьовують патерналістські установки?

— Патерналістські установки у нашого населення дуже сильні. Аналіз результатів опитування в рамках проекту «Європейське соціальне дослідження» (ESS), до якого Україна приєдналася 2004 року, дає змогу стверджувати, що саме патерналістські установки є головними ціннісними установками українського населення. Кілька цифр для прикладу. За даними четвертої хвилі ESS (2009 рік, число респондентів в Україні — 1010 осіб), на запитання, чи повинен уряд ужити заходів для скорочення різниці в рівні доходів людей, 71,6% респондентів дали позитивну відповідь. 74,3% опитаних переконані, що обов’язком держави має бути забезпечення населення необхідною медичною допомогою, а 75,4% вважають, що держава повинна створити прийнятний рівень життя людям похилого віку. На думку 63,5% респондентів, однозначним обов’язком держави має бути і забезпечення роботою всіх бажаючих. І це при тому, що, за моніторинговими дослідженнями нашого інституту, простежується тенденція
зміщення в суспільних настроях. Так, за останні роки в Україні зросло число «інтерналів» — людей, які насамперед на самих себе, а не на зовнішні обставини покладають відповідальність за те, як складається їхнє життя.

Нам час поміняти населення?

— Чи змінилося ставлення населення до приватної власності, бізнесу в цілому?

— За роки соціально-економічних трансформацій у ціннісних орієнтаціях людей відбулися складні й неоднозначні зміни. З одного боку, на сьогодні зберігається переважання позитивного ставлення людей до розвитку приватного підприємництва та приватизації малих підприємств: розвиток бізнесу в Україні схвалює більш як половина населення (54,4%), не схвалює одна п’ята (19,9%); до передачі в приватну власність малих підприємств позитивно ставиться 40,5%, негативно — 28,5%. Водночас практика конкретних форм реалізації права на приватну власність, особливо на великі підприємства і землю, критичне сприйняття використаних в Україні механізмів приватизації призвели до поширення антиринкових настроїв і навіть до появи реприватизаційних ідей. Сьогодні негативно до приватизації великих підприємств ставляться 62,1% населення, позитивно — 13,1%. До приватизації землі негативно ставляться
52,2% населення, позитивно — 24,3%. Негативізм переважає і стосовно можливості купівлі-продажу землі: проти такого рішення висловилися 57,3% опитаних, за — 25,8%.

Вважаю, що перспективи соціальної легітимності приватної власності значною мірою залежатимуть від її соціально-економічної ефективності та здатності функціонувати в інтересах більшості населення.

— А чого люди бояться зараз найбільше?

— Найбільш значимими в українському суспільстві є загрози саме економічного характеру. Більшість опитаних вважають, що їхні співгромадяни бояться зростання цін (84,2%), безробіття (80,1%), а також невиплати зарплат і пенсій (73,8%). Третина опитаних (34,7%) зазначила, що населення боїться голоду, 43,2% — зупинення підприємств. Різке зростання побоювань людей із приводу загрози безробіття, зупинення підприємств і невиплати зарплат, пенсій відбулося саме на тлі нинішньої кризи. За останні докризові роки ми фіксували скорочення цих соціальних фобій.

— То чого ж ми досягли за роки трансформацій? Чи задоволені українські громадяни життям при капіталізмі?

— За даними торішнього всеукраїнського опитування (Омнібус-2009), тільки в кожного п’ятого жителя нашої країни (18,0%) життя за роки незалежності поліпшилося. Погіршилося воно у значно більшої частини населення (43,7%). Аналогічно до показника поліпшення життя тільки кожен п’ятий (18,0%) активно включився в нове життя і сприймає ринкові відносини як природний спосіб життєдіяльності. Третина населення (33,4%) перебуває в постійному пошуку себе в сьогоднішньому житті. Інша третина (33,9%) навіть не має бажання пристосовуватися до нинішньої ситуації. Із цими даними узгоджуються і відповіді громадян на запитання щодо повноти їхнього життя. Тільки п’ята частина населення (21,1%) вважає, що живе багатогранним і повноцінним життям. Більшість українських громадян (59,8%), на жаль, так сказати не можуть. Ці дані підкреслюють неоднозначність оцінки сучасного етапу розвитку України, переплетення в ньому як внутрішніх недоліків соціально-економічного устрою нашої країни, так і впливу глобальної фінансово-економічної кризи світової капіталістичної системи.

Джерело:Дзеркало тижня

Матеріали до теми


Соціальна відповідальність роботодавця охоплює за певних умов і пенсійне забезпечення колишніх працівників
Соціальна відповідальність роботодавця (його правонаступника) охоплює не лише економічні обов’язки перед працівниками, а й містить соціальну й етичну складову, що ...
Законопроєкт № 10449: що потрібно знати про мобілізацію в Україні
Верховна Раді 30 січня 2024 року зареєструвала урядовий проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих ...
Відмінності виконання роботи за трудовими і цивільно-правовими договорами
Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем. При цьому трудовий договір треба ...