СТАТТЯ 43. УМОВИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЩОДО НЕРОЗГОЛОШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ, КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ ТА ІНШОЇ ЗАХИЩЕНОЇ ЗАКОНОМ ІНФОРМАЦІЇ
1. У разі прийняття чи переведення на роботу, що передбачає допуск до державної таємниці, працівник бере письмове зобов’язання щодо збереження державної таємниці. Розголошення державної таємниці тягне за собою встановлену законом відповідальність.
2. Якщо працівник у зв’язку з виконанням трудових обов’язків має доступ до інформації, що відповідно до закону визнана комерційною таємницею або іншою захищеною законом інформацією, на вимогу роботодавця під час укладення трудового договору до нього включається умова про нерозголошення цієї таємниці або інформації в період трудових відносин і протягом визначеного сторонами строку після їх припинення, а також попередження про відповідальність за її порушення, встановлену законом. Ця умова може бути включена до трудового договору пізніше, в разі необхідності допуску працівника до такої інформації.
3. Відмова працівника включити відповідні умови до трудового договору за наявності в роботодавця права вимагати їх включення є підставою для відмови у прийнятті на роботу, а якщо трудові відносини вже виникли — для їх припинення на підставі статті 86 цього Кодексу без додержання вимог статті 88 цього Кодексу.
4. У разі порушення працівником зобов’язань щодо нерозголошення комерційної таємниці або іншої захищеної законом інформації він несе відповідальність згідно із законом.
КОМЕНТАР
1. Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-XII під державною таємницею розуміється вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки й техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею й підлягають охороні державою. Допуск до державної таємниці — це оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації, під яким розуміється надання повноважною посадовою особою дозволу громадянинові на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень. Залежно від важливості секретної інформації, ступеня обмеження доступу до неї та рівня її охорони державою та чи інша секретна інформація може мати відповідний ступінь секретності: «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно».
Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їхньої перевірки.
Працівник, що допускається до державної таємниці, має взяти на себе письмове зобов’язання не допускати розголошення такої таємниці, яка буде йому довірена або стане відомою у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Форма зобов’язання громадянина України у зв’язку з допуском до державної таємниці затверджена наказом Голови Служби безпеки України від 18 липня 2001 року № 190.
Типова форма трудового договору з працівником, діяльність якого пов’язана з державною таємницею, затверджена наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 8 грудня 1994 року № 44. У разі прийняття чи переведення на роботу, що передбачає допуск до державної таємниці, з працівником має укладатися трудовий договір за вказаною типовою формою. Укладаючи такий договір, працівника попереджають, що за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, втрату документів, які містять державну таємницю, а так само предметів, відомості про які становлять державну таємницю, його можна притягнути до кримінальної відповідальності, за інші порушення режиму секретності — до дисциплінарної відповідальності.
2. З правового погляду, комерційна таємниця є засобом захисту від несовісної конкуренції в рамках реалізації права на інтелектуальну власність. Поняття комерційної таємниці визначено у статті 505 Цивільного кодексу України, відповідно до якої комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку із цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть належати до комерційної таємниці.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 року № 611 розкрито, що комерційною таємницею не є:
— установчі документи, документи, що дозволяють провадити підприємницьку чи господарську діяльність та її окремі види;
— інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
— дані, потрібні для перевірки обчислення й сплати податків та інших обов’язкових платежів;
— відомості про чисельність і склад працівників, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
— документи про сплату податків і обов’язкових платежів;
— інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних до того ж збитків;
— документи про платоспроможність;
— відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які провадять підприємницьку діяльність;
— відомості, що відповідно до законодавства підлягають оголошенню.
Укладаючи трудовий договір, яким передбачається виконанням працівником трудових обов’язків з доступом до інформації, що відповідно до закону визнано комерційною таємницею, а також до іншої захищеної законом інформації, як-от, інсайдерська інформація, інформація, що становить банківську таємницю, лікарську таємницю, таємницю всиновлення, таємницю слідства тощо, роботодавець вправі (проте не зобов’язаний) вимагати долучення до такого договору додаткової умови про нерозголошення цієї таємниці або інформації як у період трудових відносин, так і протягом визначеного сторонами строку після їхнього припинення. Крім того, згідно із цією умовою працівника попереджають про відповідальність за її порушення, встановлену законом.
Ця умова може бути долучена до трудового договору будь-коли й після його укладення, якщо виникне потреба допуску працівника до такої інформації. Тоді про це сторони мають укласти письмову угоду, що буде невід’ємною частиною основного трудового договору.
3. Якщо, укладаючи трудовий договір, працівник відмовиться увести до нього відповідні умови, а роботодавець має право вимагати їх увести, то роботодавець вправі відмовити цьому працівникові у прийнятті на роботу. Якщо працівник відмовився долучити до трудового договору умову про нерозголошення вказаної вище таємниці або інформації після його укладення в разі виникнення потреби допуску працівника до такої інформації, роботодавець вправі звільнити його на підставі статті 86 ТКУ без додержання вимог статті 88 цього Кодексу.
4. Статтею 27 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. За порушення працівником зобов’язань щодо нерозголошення комерційної таємниці або іншої захищеної законом інформації роботодавець може притягнути його до дисциплінарної відповідальності, зокрема й відповідно до пункту 2 частини 2 статті 92 ТКУ звільнити його. А якщо внаслідок такого порушення роботодавцеві було завдано прямої дійсної майнової шкоди, то згідно зі статтею 365 ТКУ — й до матеріальної відповідальності. За вчинення такого порушення з корисливих чи інших особистих мотивів, якщо це завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, — передбачено кримінальну відповідальність.
Микола БОЙКО,
доцент Інституту післядипломної освіти
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Стаття надана редакцією журнала «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
Повністю матеріал “Коментар до Книги другої проекту Трудового кодексу України.
Особливість окремих додаткових умов трудового договору
Недійсність трудового договору або окремих його умов”
читайте у №5 щомісячного вкладення до журналу “КАДРИ. Проекти і перспективи”
