Про затвердження Положення про професійне навчання кадрів на виробництві
Наказ Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України
від 26 березня 2001 року N 127/151
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
6 квітня 2001 р. за N 315/5506
Із змінами і доповненнями, внесеними
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України
від 3 березня 2008 року N 92/147
На виконання Указу Президента України від 3 серпня 1999 року N 958/99 “Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року” та Заходів щодо сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на виробництві, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 року N 13-р, НАКАЗУЄМО:
1. Затвердити Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, що додається.
2. Директору Департаменту у сфері політики оплати праці та зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики Товстенку О. П. та начальнику Департаменту розвитку професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки Томашенку В. В. у 10-денний термін після державної реєстрації наказу “Про затвердження Положення про професійне навчання кадрів на виробництві” забезпечити тиражування його та надсилання заінтересованим міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Міністерству праці та соціального захисту й Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, Головним управлінням праці та соціального захисту населення та управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
3. Міністерству праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, Головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій визначити спеціалістів, відповідальних за координацію питань професійного навчання кадрів на виробництві.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра праці та соціальної політики Солдатенка М. О. та заступника Міністра освіти і науки Огнев’юка В. О.
| Міністр праці | |
| Міністр освіти і науки | В. Кремень |
| ЗАТВЕРДЖЕНО Зареєстровано |
ПОЛОЖЕННЯ
про професійне навчання кадрів на виробництві
| (У тексті Положення слово “підприємство” у всіх відмінках замінено словами “суб’єкт господарювання” у відповідних відмінках згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 3 березня 2008 року N 92/147) |
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Професійне навчання кадрів на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників суб’єктів господарювання різної форми власності та підпорядкування (надалі – суб’єкт господарювання), формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці і ефективної зайнятості.
1.2. Професійне навчання кадрів на суб’єкті господарювання організовується відповідним підрозділом, що займається цими питаннями, чи службою управління персоналом.
1.3. Професійне навчання кадрів на виробництві здійснюється відповідно до нормативно-правових актів у галузі освіти, праці та інших, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення суб’єктів господарювання кваліфікованими і конкурентоспроможними на ринку праці кадрами.
1.4. Професійне навчання працівників суб’єкта господарювання носить безперервний характер і проводиться протягом їх трудової діяльності з метою поступового розширення та поглиблення їх знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.
1.5. Міністерство праці та соціальної політики для координації діяльності суб’єктів господарювання, організацій, установ незалежно від форм власності та підпорядкування щодо забезпечення розвитку, збереження та підвищення якісного рівня кадрового потенціалу може створювати міжвідомчу консультативну раду та інші дорадчі органи.
2. УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ КАДРІВ НА ВИРОБНИЦТВІ
2.1. Управління системою професійного навчання кадрів на виробництві здійснюється Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством освіти і науки України, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, Міністерством праці та соціального захисту та Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, Головними управліннями праці та соціального захисту населення та управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.
2.2. Міністерство праці та соціальної політики України:
координує роботу щодо організації професійного навчання кадрів на виробництві, діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають суб’єкти господарювання, з питань підвищення якості, професіоналізму та компетентності робочої сили;
розробляє проекти нормативно-правових актів щодо забезпечення розвитку, збереження та підвищення якісного рівня кадрового потенціалу та погоджує державні стандарти з конкретних професій;
(абзац третій пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
організовує розробку кваліфікаційних характеристик професій працівників, стандартів компетентності, типових навчальних планів та програм, навчально-методичних посібників, літератури та методичних матеріалів для професійного навчання кадрів на виробництві;
(абзац четвертий пункту 2.2 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
вивчає стан професійного навчання кадрів на виробництві, аналізує статистичні дані та готує пропозиції щодо вдосконалення цього напряму діяльності суб’єктів господарювання;
здійснює контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо організації професійного навчання кадрів на виробництві;
організовує наукові дослідження та розробляє на цій основі рекомендації щодо підвищення ефективності системи професійного навчання кадрів на виробництві;
організовує навчання працівників, які займаються питаннями професійного навчання кадрів на виробництві, та здійснює інформаційне забезпечення системи.
2.3. Міністерство освіти і науки України:
організовує здійснення державної політики в галузі освіти;
розробляє державні стандарти освіти, затверджує типові навчальні плани та типові навчальні програми, що встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня професійного навчання кадрів на виробництві;
проводить ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти;
(пункт 2.3 доповнено новим абзацом четвертим згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147,
у зв’язку з цим абзаци четвертий та п’ятий
вважати відповідно абзацами п’ятим та шостим)
здійснює контроль за дотриманням суб’єктами господарювання нормативно-правових актів з питань освіти, за дотриманням державного стандарту професійно-технічної освіти, здійснює державне інспектування суб’єктів господарювання щодо рівня професійного навчання їх персоналу;
(абзац п’ятий пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
організовує підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які залучаються до професійного навчання кадрів на виробництві, відповідно до заявленої суб’єктами господарювання потреби.
2.4. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:
забезпечують реалізацію державної політики щодо професійного навчання кадрів на виробництві;
здійснюють науково-методичне та інформаційне забезпечення системи професійного навчання кадрів на виробництві, упроваджують у навчально-виробничий процес досягнення науки, техніки, нові технології та кращий досвід роботи;
визначають перспективи та напрями розвитку професійного навчання кадрів на виробництві на підпорядкованих суб’єктах господарювання;
прогнозують обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів на підпорядкованих суб’єктах господарювання;
сприяють забезпеченню відповідності рівня кваліфікації кадрів галузі вимогам сучасного виробництва, завданням підвищення його ефективності та якості;
ведуть облік обсягів професійного навчання кадрів на підпорядкованих суб’єктах господарювання та здійснюють його кількісний та якісний аналіз;
розробляють у встановленому порядку кваліфікаційні характеристики професій працівників, галузеві стандарти компетентності та проекти типових навчальних планів і програм для професійного навчання кадрів на виробництві.
(абзац восьмий пункту 2.4 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
2.5. Міністерство праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, Головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:
організовують здійснення державної політики щодо професійного навчання кадрів на виробництві;
надають суб’єктам господарювання, незалежно від форм власності та підпорядкування, консультативно-методичну допомогу з питань забезпечення розвитку та збереження кадрового потенціалу;
організовують інформаційне забезпечення в сфері професійного навчання кадрів на виробництві;
здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами господарювання нормативно-правових актів щодо забезпечення організації професійного навчання кадрів на виробництві.
2.6. Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:
здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог державного стандарту професійно-технічної освіти;
(абзац другий пункту 2.6 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
надають суб’єктам господарювання незалежно від форм власності та підпорядкування консультативно-методичну допомогу з питань організації та здійснення навчального процесу, ведення навчальної документації, проведення кваліфікаційної атестації тощо.
(абзац третій пункту 2.6 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
2.7. Суб’єкти господарювання:
визначають потребу в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів у професійно-кваліфікаційному розрізі;
створюють навчально-виробничу базу для професійного навчання кадрів на виробництві;
організовують навчальний процес;
здійснюють підбір педагогічних працівників та забезпечують підвищення їх професійно-кваліфікаційного рівня;
розробляють відповідно до вимог виробництва робочі навчальні плани з професій та робочі навчальні програми з навчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм і державних стандартів з конкретних професій та забезпечують їх виконання в повному обсязі та на належному рівні;
(абзац шостий пункту 2.7 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
упроваджують у навчальний процес сучасні технології навчання, у тому числі модульну, відкрите професійне навчання;
забезпечують здійснення заходів з охорони праці під час навчання;
здійснюють матеріально-технічне забезпечення навчального процесу;
проводять облік навчальної роботи згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів та інструктивно-методичних документів;
здійснюють статистичний облік професійного навчання кадрів на виробництві;
проводять аналіз впливу професійного навчання кадрів на ефективність діяльності суб’єктів господарювання;
виконують інші функції, передбачені чинним законодавством.
3. ВИДИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ КАДРІВ НА ВИРОБНИЦТВІ
3.1. Для професійного навчання кадрів на виробництві застосовуються такі його види:
первинна професійна підготовка робітників;
перепідготовка робітників;
підвищення кваліфікації робітників;
підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців.
3.2. Первинна професійна підготовка робітників – це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу на суб’єкти господарювання учнями.
Підготовка робітників із числа жінок або неповнолітніх громадян здійснюється лише за професіями, а також для робіт, на яких дозволяється використання їх праці. Роботи, на яких не можна використовувати працю жінок та неповнолітніх громадян, визначаються Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.12.93 N 256 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260, та Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.94 N 46 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385.
Особи, які направляються на навчання, повинні бути попередньо ознайомлені з вимогами до роботи за професією, з умовами та оплатою праці, Правилами внутрішнього трудового розпорядку і охорони праці, санітарними нормами та правилами, виробничими інструкціями, можливістю подальшого підвищення кваліфікації і професійного зростання.
Нормативний термін підготовки кадрів за робітничими професіями визначається навчальними планами та навчальними програмами і не повинен перевищувати 1 року.
Професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється шляхом курсового чи індивідуального навчання.
При курсовому навчанні безпосередньо на суб’єкті господарювання теоретичний курс учні (слухачі) вивчають у навчальних групах загальною чисельністю від 5 до 30 чоловік, а виробниче навчання здійснюється в два етапи:
на першому етапі навчання проводиться в навчальній групі чисельністю 5 – 15 осіб під керівництвом викладача теоретичного навчання із числа фахівців суб’єкта господарювання (інструктора) або майстра виробничого навчання, якщо навчання здійснюється на створеній для цього навчально-виробничій базі;
на другому етапі – на робочих місцях суб’єкта господарювання, що атестовані за умовами праці, індивідуально під керівництвом не звільненого від основної роботи кваліфікованого робітника – інструктора виробничого навчання.
При індивідуальному навчанні робітник вивчає теоретичний курс самостійно та шляхом консультацій у викладачів теоретичного навчання. Виробниче навчання проводиться індивідуально на робочому місці під керівництвом інструктора виробничого навчання. Робітників, які навчаються індивідуально, доцільно при можливості об’єднувати в групи чисельністю від 5 до 30 чоловік для вивчення спільної частини теоретичного курсу, передбаченої навчальними планами та програмами.
Кожний робітник при індивідуальному навчанні на весь період виробничого навчання, а при курсовому – на другому етапі виробничого навчання забезпечується робочим місцем, оснащеним необхідним обладнанням, інструментами, сировиною та матеріалами.
Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється за робочими навчальними планами та програмами, що розробляються і затверджуються суб’єктами господарювання на основі типових навчальних планів та типових навчальних програм, державних стандартів з конкретних професій.
(абзац дванадцятий пункту 3.2 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
У робочих навчальних планах та робочих навчальних програмах відображаються зміни в техніці, технології, організації виробництва тощо у відповідній галузі виробництва чи сфері послуг, вимоги суб’єкта господарювання та конкретного робочого місця.
Первинна професійна підготовка робітників завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація “кваліфікований робітник” з набутої професії відповідного розряду (класу, категорії, групи) та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
(абзац чотирнадцятий пункту 3.2 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
Організація навчально-виробничого процесу, тривалість навчального тижня та навчального дня встановлюються відповідно до Закону України “Про професійно-технічну освіту” та Положення про організацію навчально-виробничого процесу на виробництві, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 27.12.2006 N 500/861 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2007 за N 32/13299.
(абзац п’ятнадцятий пункту 3.2 у редакції наказу
Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
Робітники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять на виробництві за рахунок роботодавців інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511.
(абзац шістнадцятий пункту 3.2 у редакції наказу
Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
3.3. Перепідготовка робітників – це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.
Перепідготовка здійснюється:
для навчання робітників, що вивільнюються у зв’язку з перепрофілюванням, реорганізацією суб’єкта господарювання тощо;
для розширення їх професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці;
при потребі змінити професію у зв’язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втраті здатності виконувати роботу за попередньою професією.
Перепідготовка, як і первинна професійна підготовка, здійснюється шляхом курсового та індивідуального навчання.
Розробка та затвердження робочих навчальних планів та програм для перепідготовки робітників здійснюється безпосередньо суб’єктами господарювання на основі типових навчальних планів та програм для підготовки робітників за відповідними професіями і державних стандартів з конкретних професій. При цьому допускається скорочення до 30 відсотків навчальних програм за рахунок виключення матеріалу, вивченого раніше, з урахуванням фактичного рівня професійних знань, навичок та вмінь робітників, які навчаються. Перепідготовка завершується кваліфікаційною атестацією.
(абзац сьомий пункту 3.3 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
Особи з вищою освітою, які з певних причин оволодівають робітничими професіями, проходять навчання на загальних підставах.
3.4. Підвищення кваліфікації робітників – це професійно-технічне навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблювати раніше здобуті знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.
Підвищення кваліфікації робітників здійснюється за такими формами:
виробничо-технічні курси;
курси цільового призначення;
інші форми підвищення кваліфікації робітників, що визначаються суб’єктами господарювання.
Заняття на курсах проводяться в групах чисельністю від 5 до 30 чоловік або індивідуально.
Виробничо-технічні курси проводяться для підвищення кваліфікації, поглиблення та розширення знань, навичок та вмінь робітників за наявною у них професією до рівня, що відповідає вимогам виробництва. Успішне закінчення курсів є необхідною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду (класу, категорії, групи) та професійного зростання.
(абзац сьомий пункту 3.4 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
Комплектування навчальних груп на виробничо-технічних курсах здійснюється переважно робітниками однієї професії одного або близьких рівнів кваліфікації, які мають стаж роботи за професією на даному суб’єкті господарювання не менше одного року.
Тривалість навчання на виробничо-технічних курсах визначається навчальними планами та програмами і не повинна перевищувати 1 року.
Форми та методи організації та проведення теоретичного та виробничого навчання, форми підсумкового контролю аналогічні тим, що застосовуються при підготовці та перепідготовці кадрів.
Курси цільового призначення проводяться для вивчення робітниками нового обладнання, виробів, товарів, матеріалів, послуг, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автоматизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці, питань економіки, законодавчих та нормативно-правових актів тощо.
Комплектування навчальних груп робітниками здійснюється відповідно до тематичної направленості курсів. Заняття проводяться в групах чисельністю від 5 до 30 чоловік або індивідуально.
Тривалість навчання на курсах цільового призначення встановлюється в обсязі не менше 8 навчальних годин.
Навчання на курсах цільового призначення закінчується підсумковим заняттям, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами. Робітникам після закінчення курсу навчання видається посвідчення.
Робочі навчальні плани та програми розробляються та затверджуються для:
(абзац п’ятнадцятий пункту 3.4 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
виробничо-технічних курсів – суб’єктами господарювання на основі державних стандартів з конкретних професій або типових навчальних планів та програм;
(абзац шістнадцятий пункту 3.4 із змінами, внесеними згідно з
наказом Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
курсів цільового призначення – суб’єктами господарювання, а в необхідних випадках центральними органами виконавчої влади або відповідними підрозділами місцевих органів виконавчої влади.
Тривалість та зміст підвищення кваліфікації робітників визначаються робочими навчальними планами та програмами.
Періодичність навчання робітників на курсах підвищення кваліфікації установлюється, як правило, не рідше одного разу в 5 років.
3.5. Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців.
Підвищення кваліфікації керівників та фахівців здійснюється з метою удосконалення знань, умінь та навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов’язками і особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо.
Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців здійснюється за такими формами:
спеціалізація;
довгострокове підвищення кваліфікації;
короткострокове підвищення кваліфікації;
стажування;
інші форми.
Спеціалізація проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Спеціалізація здійснюється у відповідних навчальних закладах, її тривалість – не менше 500 годин.
Довгострокове підвищення кваліфікації передбачає оволодіння працівниками комплексом знань, умінь та навичок, що сприяють якісному виконанню ними своїх безпосередніх обов’язків, розширення зони компетенції за наявним чи новим місцем роботи, вивчення діючих нормативно-правових актів з питань, що є в компетенції суб’єкта господарювання чи його підрозділу, у першу чергу з питань охорони праці, сучасних технологій виробництва, засобів механізації та автоматизації, передових методів організації праці, досвіду роботи кращих вітчизняних та зарубіжних суб’єктів господарювання тощо.
Тривалість довгострокового підвищення кваліфікації встановлюється від 72 до 500 годин. Навчання здійснюється у закладах післядипломної освіти.
Періодичність довгострокового підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців установлюється залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу в п’ять років. Першочерговому направленню на курси довгострокового підвищення кваліфікації підлягають керівні працівники та фахівці, прийняті на роботу, або в разі їх переміщення по службі.
Короткотермінове підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців здійснюється з метою поглибленого вивчення ними певного напряму діяльності, зокрема в разі модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови суб’єкта господарювання, значних змін у нормативно-правовій базі, що регулює його діяльність, з питань економіки, ділового мовлення тощо.
Тривалість короткотермінового навчання установлюється суб’єктом господарювання у залежності від мети та змісту навчальної програми, але не більше 72 год. Навчально-програмна документація для короткотермінового підвищення кваліфікації розробляється та затверджується суб’єктом господарювання. У разі організації навчання на договірних умовах програма затверджується суб’єктом господарювання (навчальним закладом), яке здійснює навчальний процес, та погоджується із замовником.
Періодичність короткотермінового підвищення кваліфікації установлюється суб’єктом господарювання у залежності від виробничої потреби.
Режим, форми та методи навчання визначаються суб’єктом господарювання (навчальним закладом), яке здійснює навчальний процес, відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань освіти.
Стажування передбачає засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня.
Стажування проводиться на суб’єктах господарювання, в установах, організаціях як в Україні, так і за її межами за індивідуальним планом, який затверджується керівником суб’єкта господарювання чи підрозділу, що направляє працівника на стажування.
Тривалість стажування становить не більше 10 місяців і визначається в залежності від мети та виробничої потреби.
Форми підсумкового контролю визначаються навчальними планами та програмами, затвердженими та погодженими в установленому порядку.
За результатами:
спеціалізації (як форми підвищення кваліфікації) працівникам видається диплом про перепідготовку без присвоєння кваліфікації, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.97 N 1260 “Про документи про освіту та вчені звання” (із змінами та доповненнями), із зазначенням у додатку до диплома отриманої спеціалізації в межах спеціальності та професії за дипломом;
довгострокового підвищення кваліфікації – відповідне свідоцтво, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.97 N 1260 “Про документи про освіту та вчені звання” (із змінами та доповненнями);
короткострокового – посвідчення або довідка;
стажування – довідка довільної форми, що видається за місцем проходження стажування.
У разі виробничої потреби суб’єкти господарювання можуть застосовувати інші форми підвищення кваліфікації (семінари, семінари-практикуми, семінари-наради, “круглі столи” тощо).
Відповідні записи про професійне навчання робітників та підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів уносяться в трудову книжку працівника.
4. ПЕДАГОГІЧНІ КАДРИ
4.1. Професійне навчання працівників на виробництві здійснюють:
викладачі з числа керівників та фахівців суб’єкта господарювання, а також педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів;
майстри виробничого навчання (за умови курсового навчання);
інструктори виробничого навчання з числа кваліфікованих робітників суб’єкта господарювання.
Викладачі теоретичного навчання з числа керівних працівників та фахівців повинні мати вищу освіту та стаж роботи за спеціальністю не менше 3 років. До викладання теоретичних дисциплін можуть залучатися викладачі навчальних закладів, керівні працівники та фахівці інших суб’єктів господарювання, установ, організацій.
Інструктори виробничого навчання з числа кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менше 3 років та високі виробничі показники.
Склад працівників, які залучаються до професійного навчання робітників на виробництві, щорічно затверджується наказом керівника суб’єкта господарювання за погодженням із профспілковим комітетом.
Кваліфіковані робітники (інструктори), які залучаються до проведення виробничого навчання, за умови об’єднання робітників-учнів у групи не менше 5 осіб, можуть бути звільнені наказом керівника суб’єкта господарювання від основної роботи із збереженням за ними середньої заробітної плати.
5. НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧА БАЗА
5.1. Навчально-виробнича база – це навчальні майстерні, ділянки, цехи, полігони, окремі робочі місця, тренажери, автодроми, трактородроми, навчальні господарства, навчальні приміщення (лабораторії, класи, кабінети), виділені суб’єктом господарювання для професійного навчання і оснащені необхідним обладнанням, інвентарем, технічними засобами навчання та навчально-наочними посібниками.
Навчально-виробнича база, як правило, створюється за рахунок коштів суб’єкта господарювання.
6. ПЛАНУВАННЯ ТА ОБЛІК НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ
6.1. Планування та облік навчальної роботи з професійного навчання кадрів на виробництві проводиться з метою:
планомірного ведення навчального процесу;
забезпечення послідовності теоретичного і виробничого навчання;
установлення навчального навантаження педагогічним працівникам;
обліку проведення занять та їх відвідування;
здійснення контролю за навчальним процесом;
визначення навчальних досягнень, нормативів часу та виробітку працівників, які навчаються, проведення кваліфікаційної атестації, присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, груп) тощо.
(абзац сьомий пункту 6.1 у редакції наказу
Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
6.2. Основними навчально-методичними документами з планування навчально-виробничого процесу при курсовому навчанні робітників є:
орієнтовний план підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників (на рік), затверджений керівником суб’єкта господарювання;
робочий навчальний план;
(абзац третій пункту 6.2 у редакції наказу
Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
робочі навчальні програми;
(абзац четвертий пункту 6.2 у редакції наказу
Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
розклад занять.
6.3. Основними навчально-методичними документами з планування навчально-виробничого процесу при індивідуальній формі навчання є:
робочий навчальний план;
(абзац другий пункту 6.3 у редакції наказу
Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
робочі навчальні програми;
(абзац третій пункту 6.3 у редакції наказу
Міністерства праці та соціальної політики України,
Міністерства освіти і науки України від 03.03.2008 р. N 92/147)
графік консультацій.
6.4. Основними документами обліку навчальної роботи при курсовій формі навчання є:
журнали теоретичного навчання установленої форми;
журнали виробничого навчання установленої форми;
щоденник виробничого навчання, що ведеться учнем (слухачем) безпосередньо на робочому місці суб’єкта господарювання.
6.5. Основними документами обліку навчальної роботи при індивідуальній формі навчання є:
картка обліку теоретичного навчання для індивідуальних консультацій;
щоденник виробничого навчання, що ведеться учнем під час виробничого навчання.
6.6. Основними документами з планування навчального процесу при підвищенні кваліфікації керівних працівників та фахівців є:
навчальний план;
навчальні програми;
розклад занять.
6.7. Основним документом планування стажування керівних працівників та спеціалістів є програма стажування працівника.
6.8. Основними документами обліку навчальної роботи при підвищенні кваліфікації керівних працівників та спеціалістів є журнал теоретичного навчання, а при стажуванні – табель обліку робочого часу працівника.
7. КВАЛІФІКАЦІЙНА АТЕСТАЦІЯ
7.1. Кваліфікаційна атестація на суб’єктах господарювання проводиться відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти України від 31.12.98 N 201/469 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.99 за N 124/3417.
8. ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ КАДРІВ НА ВИРОБНИЦТВІ
8.1. Фінансування професійного навчання кадрів на виробництві здійснюється за рахунок коштів суб’єкта господарювання, а також за рахунок залучення внесків спонсорів, міжнародної технічної допомоги та інших джерел, передбачених чинним законодавством.
Фінансування професійного навчання кадрів на замовлення інших суб’єктів господарювання, організацій, установ здійснюється на договірних умовах за кошти замовника.
| Начальник відділу професійної підготовки | |
| Заступник начальника Департаменту | |
