Соціальні гарантії для працівників, які прийняті або призвані на військову службу: узагальнений аналіз

Ексклюзив від журналу  «Довідник кадровика» № 3, 2016

Які соціальні гарантії передбачені працівникам, які призвані або прийняті на військову службу?
Якої тривалості надається додаткова відпустка ветеранам війни?
За яких умов надається відстрочка від призову науковим і науково-педагогічним працівникам?

У минулому році в законодавстві України відбулася низка змін, що пов’язані із забезпеченням соціаль­них гарантій для працівників, призваних або прийнятих на військову службу, та особливостями проходження військової служби під час мобілізації в особливий період. Ці зміни були внесені великою кількістю законів, що утруднювало їх виконання. Зважаючи на численні запити читачів, ми узагальнили відповідні зміни і для зручності зробили посилання на нормативно-правові акти, якими ці зміни внесені. 

ГАРАНТІЇ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ МІСЦЯ РОБОТИ, ПОСАДИ Й СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ

Відповідно до змін, унесених до частини третьої статті 119 КЗпП України та частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі — Закон № 2232), за працівниками, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Зазначені вище гарантії надаються до дня фактичної демобілізації працівника, а не протягом року, як це було передбачено раніше (доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14 травня 2015 року № 433-VIII; далі — Закон № 433).

Статтю 119 КЗпП доповнено частиною четвертою, згідно з якою за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, однак не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприєм­ців, у яких вони працювали на час призову (допов­нено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служ­би та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особ­ливого періоду» від 15 січня 2015 року № 116-VIII, зі змінами, унесеними Законом № 433).

Якщо працівник вирішив продовжити військову службу за контрактом, треба видати наказ про його звільнення від роботи на період проходження військової служби. У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489) проставляється буквений код «ІН» або цифровий «22», так само як у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Компенсація середнього заробітку, виплаченого роботодавцем працівникові, який проходить військову службу, за рахунок коштів Державного бюджету України з 1 січня 2016 року не провадиться. Таким працівникам випла­чується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі — Закон № 2011) (зміни внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII).

Особливий період розпочався з 18 березня 2014 року, коли було уведено в дію Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, і триває донині. Особливий період буде скасовано відповідним Указом Президента України (лист Міністерства оборони України від 1 жовтня 2015 року № 322/2/8417).

Гарантії, визначені у частинах третій і четвертій статті 119 КЗпП (збереження посади й середнього заробітку), зберігаються також за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні в медичних закладах, а також потрапили в полон або визнані безвісно відсутніми, — на строк до дня, наступного за днем взяття їх на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом померлими (частина п’ята ст. 119 КЗпП, доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціаль­ного захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв’язку з оголошенням демобілізації» від 18 березня 2015 року № 259-VIII; далі — Закон № 259).

Роз’яснення щодо порядку обрахунку середнього заробітку мобілізованим працівникам надано в листі Міністерства соціальної політики України від 11 серпня 2014 року № 1146/13/84-14. 

ПЕРЕВАЖНЕ ПРАВО НА ЗАЛИШЕННЯ НА РОБОТІ Й НАДАННЯ ПЕРШОГО РОБОЧОГО МІСЦЯ

Відповідно до змін, унесених до статті 42 КЗпП, працівникам із числа колишніх військовослуж­бовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб офіцерського складу протягом двох років із дня звільнення їх зі служби надається переважне право на залишення на роботі при вивільненні у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (доповнено згідно із Законом № 259).

Молодь, яка звільнилася з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу і вперше приймається на роботу, зараховується до квоти для працевлаштування громадян із додатковими гарантіями відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (ст. 196 КЗпП) і користується пільгою щодо надання першого робочого місця (ст. 197 КЗпП) (доповнено згідно із Законом № 259).

ПІЛЬГИ ЩОДО НАДАННЯ ВІДПУСТОК

Змінами, унесеними до статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), передбачено, що особам, звільненим після проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця проживання, за їх бажанням надаються щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві (доповнено згідно із Законом № 259).

Також Закон № 504 доповнено статтею 162, а КЗпП — статтею 772, згідно з якими учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів вій­ни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі — Закон № 3551), надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законо­давчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14 травня 2015 року № 426-VIII; далі — Закон № 426).

Пам’ятайте, що додаткова відпустка, яку надають учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних і:

1) надається понад щорічні основну й додаткові відпустки. Відповідно на цей вид відпустки не поширюється обмеження щодо максимальної тривалості щорічних відпусток (згідно з частиною третьою ст. 10 Закону № 504 — не більше 59 календарних днів);
2) надається з урахуванням святкових і неробочих днів;
3) у разі невикористання не переноситься на наступний календарний рік, не продовжується у разі хвороби працівника, не ділиться на частини й не замінюється грошовою компенсацією.

Відповідні категорії осіб отримали право на зазначену вище додаткову відпустку вже у 2015 році, адже тривалість такої відпустки не залежить від відпрацьованого часу. Вона надається в календарному році за наявності в особи відповідного статусу.

Унесено зміни й до пункту 4 частини першої статті 25 Закону № 504, згідно з якими учасникам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551, за їх бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів щорічно, а особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких установлений відповідно до Закону № 3551, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно (доповнено згідно із Законом № 426).

ГАРАНТІЇ ЩОДО ЗАРАХУВАННЯ ЧАСУ ПЕРЕБУВАННЯ НА ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ ДО СТРАХОВОГО СТАЖУ, СТАЖУ РОБОТИ І СТАЖУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2011 час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголо­шується відповідно до Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII (далі — Закон № 1932), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на час призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або обіймала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (доповнено згідно із законами України «Про внесення зміни до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 5 березня 2015 року № 242-VIII і «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 15 вересня 2015 року № 683-VIII).

ГАРАНТІЇ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ МІСЦЯ НАВЧАННЯ Й СТИПЕНДІЇ ЗДОБУВАЧАМ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Здобувачам вищої освіти, які були призвані на військову службу у зв’язку з оголошенням мобілізації, гарантується збереження місця навчання й стипендії (ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII).

ГАРАНТІЇ ЩОДО ВИПЛАТИ ВИХІДНОЇ ДОПОМОГИ ПРАЦІВНИКАМ, ЗВІЛЬНЕНИМ У ЗВ’ЯЗКУ З ПРИЗОВОМ НА СТРОКОВУ ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ

З метою реалізації частини 1 статті 21 Закону № 2232, згідно з якою громадянам України, які звільняються з роботи у зв’язку з призовом або прийняттям на військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 587 затверджено Порядок виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу. Згідно із цим Порядком виплата грошової допомоги здійснюється військовими комісаріатамибезпосередньо особі, яка була звільнена з роботи у зв’язку з призовом на строкову військову службу в мирний час.

ГАРАНТІЇ ЩОДО НАДАННЯ ВІДСТРОЧКИ ВІД ПРИЗОВУ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ

Категорії громадян України, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, визначаються статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від  21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі — Закон № 3543). У 2015 році їх перелік було розширено.
Так, відповідно до частини другої статті 23 Закону № 3543 призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, студенти, аспіранти й докторанти, які навчаються за денною формою навчання, а також наукові й науково-педагогічні працівники, які мають вчене звання та/або науковий ступінь і працюють у вищих навчальних закладах, наукових установах та організаціях за основним місцем роботи не менше як на 0,75 ставки. Військовослужбовці з числа зазначених вище наукових і науково-педагогічних працівників, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, підлягають звільненню з неї, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу (доповнено згідно із Законом України «Про внесення зміни до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо звільнення від призову на військову службу під час мобілізації окремих категорій педагогічних, наукових і науково-педа­гогічних працівників» від 1 липня 2015 року № 570-VIII).

Також статтю 23 Закону № 3543 доповнено нормою, відповідно до якої військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби в запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги), не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців із дня звільнення з військової служби. Такі особи в зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою (доповнено згідно із Законом № 259, зі змінами, унесеними Законом України «Про внесення зміни до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 14 травня 2015 року № 413-VIII).

ГАРАНТІЇ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ, ПРИЗВАНИХ НА СТРОКОВУ ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ В РАЗІ ОГОЛОШЕННЯ РІШЕННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ МОБІЛІЗАЦІЇ

Певні зміни відбулися і в порядку призову на строкову військову службу.

Зокрема, згідно зі статтею 36 КЗпП на теперішній час не може бути підставою для припинення трудового договору не лише призов працівника на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а й призов на строкову військову службу в разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану.
Водночас залишається чинною норма щодо звільнення працівника у разі призову на строкову військову службу в мирний час (п. 3 частини першої ст. 36 КЗпП у редакції Закону № 433).

ДО ВІДОМА
ПРИЗОВУ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ ТАКІ ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНІ, ЗОКРЕМА:

— заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
— визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
— чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);
— жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
— жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина-інвалід підгрупи А віком до 18 років;
— жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є інвалідом I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
— усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
— зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
— народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
— інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII

Юрій ВАСИЛЬЄВ,
начальник відділу кадрів Фізико-технічного інституту низьких температур
ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, володар звання «Кадровик року’2013»

Стаття надана редакцією журнала «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків» 
(детально зміст журналу  «Довідник кадровика» № 3, 2016)