Стосовно надання роз’яснень деяких норм законодавства України

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 20.09.2013 р. N 533-0-2-13/6.1

(Витяг)

Міністерством юстиції України в межах компетенції розглянуто звернення стосовно надання роз’яснень деяких норм законодавства України і повідомляється таке.

Щодо питань «Чи може підприємство працювати без призначення директора (іншого керівника)?» та «Чи може директор бути єдиним працівником підприємства і, зокрема, вести бухгалтерський облік?»

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (частини перша, третя – п’ята статті 62 зазначеного Кодексу).

Крім того, слід зазначити, що статтею 135 Господарського кодексу України встановлено, що власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб’єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб’єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб’єктів господарювання відповідно до законодавства.

Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності – на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Враховуючи наведене, власник підприємства засновує та визначає умови діяльності підприємства з урахуванням встановлених законом вимог до обраної ним організаційно-правової форми підприємства.

Зокрема, підприємство може бути створене у формі унітарного підприємства.

Так, статтею 65 Господарського кодексу України передбачено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Також господарські товариства відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Так, статтею 122 Цивільного кодексу України встановлено, що кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. <…>

Згідно зі статтею 136 зазначеного Кодексу управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому цим Кодексом для повного товариства.

Статтею 145 вказаного Кодексу передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно зі статтею 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор). <…>

Щодо питання “Якщо особа звільнилась з підприємства за власним бажанням: чи повинне підприємство, зважаючи на вимоги Закону від 01.06.2010 р. N 2297-IV “Про захист персональних даних”, знищити всі дані про неї (зокрема згідно з вимогами п. 2 ст. 15 цього Закону)?

Знищення або видалення персональних даних згідно зі статтею 15 Закону України “Про захист персональних даних” здійснюється в порядку, встановленому відповідно до вимог закону, зокрема в разі припинення правовідносин між суб’єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом.

Так, на виконання статті 6 Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” Міністерство юстиції затвердило наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. N 578/5 “Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів” (далі – Перелік), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.04.2012 р. за N 571/20884, який набрав чинності з 01.01.2013 р.

Цей Перелік включає типові документи, що створюються під час документування однотипних (загальних для всіх) управлінських функцій, виконуваних державними органами та органами місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами та організаціями незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності, а також документацію, що створюється в результаті виробничої та науково-технічної діяльності організацій (пункт 1.2 розділу I Переліку).

Пунктом 1.4 розділу I Переліку визначено, що Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (архівне зберігання) або для знищення, та може використовуватися також фізичними особами – підприємцями.

Водночас пунктом 6 розділу I Переліку документів, що створюються в управлінській діяльності, встановлено строки зберігання документів по роботі з кадрами.

Разом з тим пунктом 1.8 розділу I Переліку визначено, що строки зберігання типових документів на електронних носіях відповідають строкам зберігання аналогічних документів на паперових носіях.

Таким чином, лише після закінчення встановлених термінів зберігання документи по роботі з кадрами, які містять персональні дані, знищуються.