УКРАЇНЕЦЬ Сергій Якович, заступник голови Федерації профспілок України
Моя тема торкається двох питань: перше — колективно-договірне регулювання всіх соціально-трудових відносин, друге — проект Трудового кодексу, що нового він несе.
Стосовно колективно-договірного регулювання: мені довелося бути співавтором закону «Про колективні договори і угоди». Ми робили його в ті часи, коли фактично було уявлення тільки про колективні договори, яке десь більш-менш формалізоване було у Кодексі законів про працю. Тому довелося відбудовувати і інші поверхи, а саме: регіональні угоди, галузеві угоди і генеральну угоду.
І ми виявились праві, коли практика цих років показала, що саме ці верхні поверхи можуть давати дуже великий імпульс для того, щоб реалізовувати опрацьовані з соціальними партнерами норми на рівні підприємства саме у колективних договорах.
Ми розподілили відповідальність, і на кожному рівні вийшла дуже гарна ефективна система передусім для людей.
Ось давайте подивимося на одному прикладі. З 2001 по 2008 рік працювала норма генеральної угоди щодо темпів росту середньої заробітної плати не менше 25 % на рік. На підприємствах, в організаціях, там, де відповідально працювали власники із профспілками, усі 8 років мали темпи росту від 25 до 35 % кожного року.
Якщо взяти, наприклад, 2008 рік: зарплата зросла на 35 %, інфляція без кризової складової на останні 2–3 місяці була реально десь 18 %.
Тепер стосовно того, як ми оцінюємо цю зв’язку колективних угод і важливість у іншому секторі. Давайте згадаємо, у 2006 році було прийнято рішення, яке зобов’язав прийняти нас Міжнародний валютний фонд, одноразово підвищити до рівня промисловості ціни на газ і на електроенергію.
Друга тема — чого чекати нам від Трудового кодексу. Трудовий кодекс розробляється давно. Перше питання, яке я задав розробникам 10 років назад, коли Міжнародна організація праці запроваджувала свій проект: «Скажіть, будь ласка, чим вас не влаштовує трудове законодавство нині діюче?»
Мені сказали: «Воно не відповідає вимогам ринкової економіки». Я друге питання задав: «А в чому полягають вимоги ринкової економіки?» Представник МОП відповів: «Нині діюче трудове законодавство не таке вже й погане, але в ньому багато змін, воно ніби зшите із «шматків».
Коли велася робота над цим законопроектом, ми ставили головне завдання — не погіршити те, що сьогодні є. Бо є дуже велика спокуса для бізнесу, який вже йде до лібералізації трудових відносин, — хочеться дуже швидко звільняти і дуже швидко, можливо, набирати на роботу, незважаючи на ті правила, які є. Такого бути не може.
Для чого придумане трудове законодавство, яке підсилює позиції працівника? Для того, щоб поставити його хоча б на один рівень з роботодавцем. У нього ресурси фінансові, у нього ресурси кадрові, ресурси юридичні і т. д. Треба хоча б підняти гарантії, щоб працівник був захищений. Інакше завтра людина перетвориться на раба. І це не правильно.
Ми, коли працювали над проектом Трудового кодексу, ставили саме цю мету. 10 років роботи над проектом — занадто тривалий час. Працювало дуже багато експертів МОП, а також наших, українських, враховано близько 20 конвенцій Міжнародної організації праці.
Тому зараз, по великому рахунку, можна сказати, що проект Трудового кодексу, незважаючи на критику, що лунає, він кращий. Кращий, ніж чинне трудове законодавство.
Серед нового, що є у проекті Трудового кодексу:
- передбачена заборона дискримінації з будь-якими ознаками, які тільки охоплюються міжнародними актами;
- частково передбачено питання звільнення під час перебування у відрядженні;
- не допускається звільнення, є пряма заборона, працівника при досягненні пенсійного віку;
- при звільненні за скороченням штату передбачено вихідну допомогу від 1 до 3 середніх зарплат… Власникові від цього складніше, звичайно, а людині дійсно пряма вигода, тому що він втрачає роботу;
- додатково до існуючих норм передбачена виплата вихідної допомоги у разі звільнення з тривалою непрацездатністю;
- підвищується оплати праці в нічний час — до 30 % за кожну годину замість 20 %, як це є зараз;
- на 20 % підвищується тарифна ставка, оклад, при поділі робочого дня на частини. Це для зручності. Якщо працівникові розривають робочий день на 2, 3 години, він повинен іти додому, потім повернутися допрацьовувати. Значить, такі перерви будуть компенсовані;
- підвищується оплата надурочних робіт від 3 раз, якщо перевищується норма 120 годин на рік. Але є одна неврегульованість, я прошу звернути вашу увагу. Я буду працювати над цим ще.
Давайте подумаємо над ненормованим робочим часом. А що це таке? Дуже часто роботодавець, держава показує приклад, залишається після роботи і не один день на тиждень, а частіше. Як це називається? Якщо за понаднормовий час платиться зарплата у підвищеному розмірі, то в даному випадку нічого не платиться.
Що отримує людина у вигляді компенсації, яка працює у режимі ненормованого робочого часу? Додаткову відпустку. Зарплата їй не платиться. Про що можна говорити? Це навіть не праця. Я б назвав це безплатною експлуатацією.
Держава, як роботодавець, всіх тих міністерств, а також державних службовців дрібнішого рангу повинна задуматись і створити умови. Якщо відпрацювала людина 8 годин — заплати. Понад це — значить набери додатковий персонал, щоб він сидів по вечорах і виконував роботу, яка тобі потрібна. Тобто це проблемна річ і ми повинні над цим попрацювати…
І таке резонансне питання — порушення строків виплати заробітної плати. Ви знаєте, 7 днів дається на виплату заробітної плати. Національним банком за кожен день затримки заробітної плати передбачено санкції. Я хотів би звернути вашу увагу на те, що ми повинні розуміти, хто такий роботодавець.
Ми під роботодавцем розуміємо всіх: власника, директор, прямих керівників. У законодавстві цей термін виписаний нечітко. Там сказано, що роботодавець — це власник або уповноважений орган, або уповноважена особа і в дужках там десь — керівник. Це неправильно. Найкраще цей термін виписали податківці. Вони назвали «працедавцем», але чітко прописали, що це юридична особа. Яка назва написана на печатці — оце і є роботодавець.
Тому що, коли ви приходите до суду і починаєте стягувати, наприклад, заробітну плату, то ніхто не питає — директор, заступник директора, начальник кадрів — він сюди відношення не має. Відповідає матеріально юридична особа.
Хочу звернути увагу, що ми говоримо зараз про проект Трудового кодексу, а в якому варіанті він буде прийнятий, це питання часу…
