Про строки проходження військової служби військовозобов’язаними, призваними під час мобілізації на особливий період — читайте в аналітичному матеріалі від «КАДРОВИК-онлайн»
Порядок призову, проходження військової служби, категорії осіб визначено Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232 від 25.03.1992.
У статті 23 цього Закону визначено строки військової служби для різних категорій осіб.
Пунктом 7 ст. 23 встановлюються строки військової служби в календарному обчисленні для громадян України, які призвані на військову службу:
для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом у мирний час, – до 18 місяців;
для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, – до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Крім того, у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, – дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ст. 24 Закону № 2232 початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Звільнення зі служби військовослужбовців, призваних на військову службу в особливий період, проводиться за наступних підстав:
1) з моменту оголошення мобілізації ДО настання фактичної демобілізації,
а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу;
в) у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку;
г) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини:
- виховання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
- утримання матір’ю (батьком) – військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи;
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
д) у зв’язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань;
е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов’язків;
є) у зв’язку з вислугою встановлених строків військової служби.
Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі.
2) під час воєнного стану:
а) які досягли граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
б) визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі;
3) після прийняття рішення про демобілізацію:
а) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України;
б) у зв’язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом.
Отже, відповідно до Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» звільнення (демобілізація) військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, може бути здійснено за умови стабілізації воєнно-політичної обстановки навколо України, після оголошення рішення Президента України про демобілізацію, строки та порядок якої визначаються відповідним Указом Президента України. Демобілізація повинна бути проведена поетапно впродовж певного часу. В її ході проводиться заміна військовослужбовців, призваних під час мобілізації, на військовослужбовців строкової служби, без зниження рівня бойової готовності військових частин (установ).
Натомість, законодавство містить норму, яка чітко встановлює загальний термін повернення додому військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, – лише за умови оголошення Президентом демобілізації.
- досягли граничного віку;
- визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я;
- за сімейними обставинами (особи, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, дитину-інваліда I чи II групи до досягнення нею 23 років, особи, зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують);
- заброньовані на період мобілізації та на воєнний час.
Тим часом обов’язок керівників підприємств, установ та організацій, у тому числі навчальних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності, – на вимогу військових комісаріатів сповіщати призовників і військовозобов’язаних про їх виклик до військових комісаріатів, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом (ст. 38 Закону № 2232);
Забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації, на збірні пункти та до військових частин (ст. 21 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 від 21.10.1993).
